Стаття: Чий рис у наших голубцях?
02-07-2010
Аграрії півдня країни вже приступають до збору зернових культур, а рисівники лише завершили сівбу. У грунт "чеків" зерно лягло на площі майже 8 тисяч гектарів. Торік засіяли 6, 2 тисячі гектарів...
Херсонські рисівники минулого року зібрали понад 36 тисяч тонн зерна. Середня врожайність становила 58 центнерів з гектара.
Показники рентабельності галузі досить високі. Товарної продукції вироблено на суму понад 300 мільйонів гривень. У сусідів з Криму врожайність дещо вища, в одеситів - трохи нижча. Валовий збір у трьох регіонах дещо перевищив 142 тисячі тонн.
Фахівці умовно розділяють історію галузі на три етапи-розвитку, стагнації та відродження. До моменту виникнення незалежної держави на Херсонщині засівалися практично всі наявні площі (116 тис. га), що давало можливість одержувати до 53 тисяч тонн рису. 2000 р. посівні площі знизилися майже вчетверо, впала й врожайність. Показник річного виробництва рису у 7 тисяч тонн не міг задовольнити нікого.
Спеціалісти переконані: величезних помилок допущено при розпаюванні земель, у тому числі й рисових систем. Найістотніше - ділянки в полі отримали люди, а от існуюча інфраструктура залишилася без господаря. Тому насосні станції, електричні підстанції, канальні споруди були частково знищені.
Кризовим виявився стан рисівництва у державі загалом за перші роки незалежності. З 62 тисяч гектарів рисових зрошувальних систем використовувалися площі в межах 30-50 відсотків. На Херсонщині ж, приміром, у Голопристанському районі, з придатних під посів 1,3 тисячі гектарів задіяними було всього 165. У Скадовському районі використовувалося ледь більше 30 відсотків, у Каланчацькому - понад 50.
Умовно початком підйому галузі вважається 2001-2002 роки. На тлі збільшення посівних площ очікується зростання врожайності до 49 тисяч тонн рису.
Сьогодні рентабельному розвитку галузі заважає дрібнотоварність. Одноосібники, котрі використовують невеликі ділянки, не в змозі інвестувати у рисівництво достатню кількість коштів. Останнім часом дедалі більше аграріїв схиляються до необхідності збільшення площ під посіви.
Окрім цього та доведення їх до оптимальних розмірів у сівозмінах, науковці та практики передбачають також інші паралельні кроки. Один із них - застосування нових технологій. Скажімо, багаторічні трави як попередники не завжди забезпечують відновлення органіки, котра має потрапити в грунт. Тож слід поміркувати над таким способом підвищення родючості у "чеках", як застосування сидеральних культур. У той же час не треба забувати про використання пожнивних залишків рису.
В області нині розмірковують над можливостями будівництва нових рисових систем у зоні Присивашшя, а також відновлення систем у Голопристанському районі. Одним з чинників збільшення виробництва рису є реконструкція, адже цього вимагають до 70 відсотків площ.
Розвиток рисівництва не можливий без запровадження нових меліоративних стратегій. Приміром, науковці Інституту рису НААН України відпрацювали унікальні технології, котрі не завдають шкоди довкіллю - це особливо важливо у причорноморській рекреаційній зоні. Йдеться про закриту рисову зрошувальну систему Маковського. Водообіг із замкненим циклом та повторним використанням дренажно-скидових вод свідчить, що рис можна вирощувати із значно меншими затратами.
Нині в "чеках" рисівники висівають переважно сорти, розроблені науковцями Інституту рису.
Важливим питанням для рисівників є ціна на електроенергію для постачання води.
Болючою є тема забезпечення рисівницької галузі спеціальною технікою для сівби, догляду за посівами, збирання врожаю - техніки катастрофічно не вистачає.
Науковці й експерти галузі переконані, що держава та інвестори при згуртованому підході до проблем рисівництва зможуть задовольнити внутрішній попит ринку на цей цінний харчовий продукт. Адже Україна лише на третину забезпечує власні потреби у рисі, все інше - це імпорт.
Джерело: Урядовий Кур'єр
[Галузеві новини України]